NASA змінює курс, щоб запустити нову станцію до виходу МКС з експлуатації
Час спливає. За п'ять років модифікований SpaceX Dragon розпочне маневр, який спрямує Міжнародну космічну станцію у контрольоване занурення на дно Тихого океану. Втім, заміни досі немає, і США ризикують залишитися без власного орбітального форпосту після завершення роботи МКС, тоді як Китай на повних обертах розбудовує Тяньгун.
NASA вже спрямувало 500 мільйонів доларів на розробку станцій компаніями Northrop Grumman, Blue Origin, Axiom Space та Voyager Space, але шанси встигнути до 2030 року мізерні. На цьому тлі виконувач обов'язків адміністратора Шон Даффі підписав директиву, що кардинально змінює стратегію.
За попереднім планом одного або двох переможців мали обрати на початку 2026 року для великих контрактів на будівництво і сертифікацію повномасштабних станцій. Проблема у фінансуванні: за оцінкою NASA, дефіцит може сягнути 4 мільярдів доларів. Держбюджет виділяє лише 272,3 мільйона на 2026 рік і 2,1 мільярда на наступні п'ять років, що становить лише частку необхідного.
Тепер агентство переходить до "менших кроків". Відкриють конкурс для відбору щонайменше двох, бажано трьох, розробників. Сертифікацію видаватимуть лише після пілотованого випробувального польоту, а не менше чверті фінансування виплатять тільки тоді, коли станція доведе здатність приймати чотири особи протягом місяця. Довготривала придатність до проживання більше не є обов'язковою.
Такий підхід грає на користь команд, які можуть швидко вивести на орбіту простий, але функціональний модуль. Одним з фаворитів вважають Vast, що спільно зі SpaceX працює над станцією Haven-1. Вона розрахована на чотирьох астронавтів для двотижневих місій і значною мірою спирається на системи Dragon.
Тим часом Axiom, Blue Origin і Voyager мають переформатувати амбітніші проєкти під нові правила. Колишній керівник програми NASA Філ Макалістер висловився різко: стара модель ніколи б не спрацювала, натомість новий підхід дає кожному шанс дістатися фінішу до 2030 року.
Зараз зрозуміло одне: майбутнє Америки на орбіті менше залежатиме від мегапроєктів з держфінансуванням і більше від спритності приватного сектора, а переможе той, хто найшвидше перейде з креслень на стартовий майданчик.
