Mercedes-Benz випробовує світло, метал і траву: найсучасніший полігон світу працює на роботах і вівцях

Новий комплекс простягається на 135 метрів у довжину та сягає восьми метрів у висоту — це відтворений під дахом шматочок сільської Німеччини. Асфальт тут спеціально змішаний, щоб імітувати відблиски зношених дорожніх покриттів. Кожна нерівність створена навмисно, кожна фактура ретельно виміряна, аби Mercedes міг досягти ідеальних умов для тестування через інженерну недосконалість. Одночасно на трасі можуть рухатися до п’яти автомобілів, а зустрічний рух і пішоходів — останні виготовлені з пластику — імітують з вражаючою точністю.

Освітлювальний зал для тестів, що обійшовся у 10,5 мільйона євро, може здатися скромним за мірками люксових авто, але він ідеально відповідає нинішньому принципу Mercedes-Benz: точність важливіша за видовищність.

Поруч розташований випробувальний трек Heide — справжнє випробування на витривалість, де вже не працюють водії. Замість них машинами керують роботизовані системи, які безупинно ганяють авто по бруківці та вибоїнах, долаючи 6 000 кілометрів, що дорівнює 300 000 кілометрів реального зносу. Інакше кажучи, кожне коло тут прирівнюється до 150 на звичайній дорозі — і жодне з них не назвеш приємним.

Автоматизація забезпечує безперервність процесу. Тут немає втоми чи помилок — лише дані. Машини не втомлюються, тому вони ідеальні тест-пілоти для автомобілів, які все частіше створюють алгоритми, а не інтуїція.

Кожен випробувальний модуль у Імміндінгені проміряний до мікрометра. Кожен виступ, камінь і навантаження мають цифрового двійника у віртуальному середовищі, що дозволяє Mercedes проганяти підвіски через сотні тисяч віртуальних кілометрів ще до того, як прототип виїде на асфальт.

Комплекс займає 520 гектарів і містить понад 30 спеціалізованих зон — від гірських перевалів до міських перехресть, від американської розмітки до копій японських автомагістралей. Тут 86 кілометрів тестових трас, 256 перехресть і можливість одночасної роботи до 400 автомобілів.

У деяких зонах встановлено штучне сонце — той самий промисловий світильник, що використовується на арктичних суднах для виявлення айсбергів, тут пристосований для імітації низького сонця чи сутінків, щоб датчики й фари бачили все, не засліплюючи нікого.

Як би дивно це не звучало, частину догляду за територією забезпечують отари овець і лами. Вівці стрижуть траву, а лами охороняють їх від лисиць. У Імміндінгені є й спеціальні зони для дикої природи, де мешкають рідкісні коники, бджоли й навіть змії — доказ того, що Mercedes-Benz може говорити про «екологічний слід», буквально проїжджаючи по ньому 2,5 мільйона кілометрів щороку.

Десять років і близько 400 мільйонів євро потому Імміндінген став серцем досліджень і розробок Mercedes-Benz. Тут працюють 250 постійних співробітників і понад 2 000 інженерів-гостей. Це майбутнє, де дорога існує не як місце, а як набір даних, і де вівці такі ж важливі для прогресу, як кремній і сталь.