Літня спека, асфальт і оптичні ілюзії: чи «вірить» сучасний автомобіль у міражі?

Більшість із нас стикалася з цим у розпал липневої спеки: мерехтлива «калюжа» на дорозі попереду. Ми розуміємо, що це ілюзія. Гарячий асфальт і шари повітря заломлюють світло так, що очі бачать воду там, де її немає. Людський мозок зрештою розпізнає обман, але як із цим справляються автомобілі, чиї «очі» — це камери й датчики?

На відміну від водіїв, алгоритми машинного зору не піддаються ілюзіям. Камери фіксують світло так, як воно падає, тож вони також записують яскраву пляму, що блищить на асфальті. Чи сприйме система цю пляму як небезпеку, залежить від штучного інтелекту, який керує розпізнаванням. Моделі машинного навчання навчаються відрізняти відблиски водної поверхні від фактури сухого покриття, аналізуючи колір, контраст і симетрію. Вони також порівнюють послідовні кадри: справжня калюжа залишається на місці, а міраж віддаляється чи спотворюється, коли авто наближається.

Ще більш вирішальним є порівняння даних із сенсорів. Радар і LiDAR не «бачать» міражу, адже фізичного об’єкта немає. Це дозволяє системі швидко переконатися, що на дорозі немає перешкод, які потребують екстреного гальмування.

На вищих рівнях автономного водіння рішення ускладнюється. Чи варто сповільнити рух, попередити водія чи просто проїхати крізь уявну калюжу? Важливим стає контекст: як поводяться інші авто, чи з’являються бризки, який характер відбиття. Це вже гра ймовірностей, де система оцінює впевненість у своєму діагнозі й відповідно коригує реакцію.

Зрештою, міражі на розпечених дорогах не становлять фатальної пастки для автономних систем, але нагадують: навіть найсучасніший автомобіль не бачить світ так, як ми. Він лише обчислює ймовірності й сподівається, що рівняння виявиться правильним.