Детройт плаче, Land Rover сміється

Коли президентом Сполучених Штатів є людина, яка найбільше цінує добре просмажений стейк і полюбляє накладати мита на все підряд, було лише питанням часу, коли його увага знову повернеться до автомобільної галузі. І ось це сталося. Минулого тижня Дональд Трамп та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер домовилися знизити мита на імпорт британських автомобілів до США з 27,5% до скромних 10%.
Це означає, що Land Rover’и ще впевненіше заїжджатимуть до клінік у Беверлі-Гіллз, MINI знову засяють на околицях Нью-Йорка, а власники McLaren можуть почати вірити, що їхній трохи доступніший суперкар зможе обслуговувати хтось, окрім інженера в рукавичках зі званням сера. Тим часом у Ford, General Motors і Stellantis панує, м’яко кажучи, лють.
«Велика трійка» американського автопрому буквально кипить від обурення. Для них ця угода – не стільки торговельна політика, скільки веслувальні перегони, де британець отримує весло, а американець — чайну чашку.
Звісно, не обійшлося без нюансів у дрібному шрифті: знижена 10% ставка діє лише на перші 100 000 автомобілів на рік. Якщо хтось вирішить затопити США потоком Bentley понад цю межу, мито знову зростає до 25%. Торік британські автовиробники продали в США близько 133 тисяч машин — але, за даними BBC, лише приблизно 100 тисяч із них були справді вироблені у Великій Британії.
І все ж у Британії це вже називають «історичною угодою». І, чесно кажучи, мають рацію — це ж уперше в історії Rolls-Royce може коштувати в США дешевше, ніж повністю укомплектований Chevrolet Suburban.
У Ford, GM та Stellantis сприймають усе це як тривожний сигнал. Вони побоюються, що якщо вже вдалося домовитися з Британією, наступною зупинкою «потяга знижок на люкс» стануть Японія, Корея чи Німеччина.
Тож для британців це справжній привід відкоркувати шампанське. А для американців? Це та угода, від якої навіть Mustang може пустити сльозу.