Автопром Франції: спад, який вже не зупинити
Наприкінці лютого Національний інститут статистики та економічних досліджень Франції оприлюднив звіт, який більше нагадує розтин, ніж економічний огляд. Попри впевнені заяви політиків у Парижі про «зелену» трансформацію та відродження промисловості, виробнича основа країни тане такими темпами, що попередні прогнози здаються надто оптимістичними.
Французький автопром, колись гордість європейської інженерії, нині став застереженням для інших. Глобальна конкуренція та стратегічні прорахунки роз’їли десятиліттями накопичену промислову спадщину.
Третина робочих місць зникла
Останній аналіз INSEE чітко показує масштаб скорочення: з 2010 по 2023 рік французький автомобільний сектор втратив 32% робочої сили. Для галузі, яка колись визначала технологічні амбіції країни, це означає зникнення майже кожного третього робочого місця.
Для порівняння, загальна зайнятість в економіці за цей період скоротилася лише на 1%.
Лише на складальних заводах зникло 46 тисяч прямих робочих місць. У мережі постачальників – ще десятки тисяч, адже обсяги внутрішнього виробництва невпинно падають. З 2023 року негативна динаміка лише прискорилася, і на швидке відновлення вже ніхто не сподівається.
Те, що раніше виглядало як тимчасова криза, стало структурною проблемою.
Виробництво йде на схід і південь
Французькі автовиробники не приховують своєї логіки: дизайн-студії та маркетинг залишають у Франції, а масове виробництво переносять туди, де дешевше і легше захищати маржу.
Stellantis (Peugeot, Citroën) і Renault Group відповіли на високі ціни на енергоносії та оплату праці простими розрахунками. Конвеєри переїжджають до Румунії, Словаччини, Іспанії та Португалії, де зарплати й витрати дають змогу дихати в жорсткому ринковому середовищі.
Французькі заводи, обтяжені високими постійними витратами, не витримують цінової війни, яку дедалі більше диктують китайські виробники. Стратегічний фокус змістився з національної промислової відповідальності на прибутки акціонерів і глобальну конкурентоспроможність.
Субсидії, що працюють на чужих
Французька держава продовжує субсидіювати купівлю електромобілів, сподіваючись стимулювати попит і прискорити декарбонізацію. Але частина цих грошей іде на підтримку авто, зібраних за межами Франції.
Китайські бренди BYD і MG швидко й ефективно вийшли на європейський ринок, націлившись на доступний сегмент електрокарів. На цьому тлі заводи, обмежені бюрократією та складними трудовими відносинами, не можуть реагувати з такою ж гнучкістю.
У підсумку маємо парадокс: державна підтримка, покликана зміцнити вітчизняну галузь, підживлює конкурентів за кордоном.
Урок не лише для Франції
Розмивання французької автомобільної бази – це дзеркало ширшої європейської проблеми. Емоційна прив’язаність до шильдика Made in France не переважує холодної арифметики. Вирішальними залишаються витрати, продуктивність і стійкість ланцюгів постачання.
Для європейських політиків сигнал простий: якщо ефективність падає, а конкурентоспроможність зникає, спадщина не врятує майбутнє. Промисловість не руйнується за одну ніч – вона стискається тихо, рядок за рядком, поки цифри не розкажуть історію, яку вже не приховає жодна риторика.
